Корисна інформація від практичного психолога

Копилова Карина Юріївна

Рекомендації батькам, яких уперше відвідує дитячий садок.

• Перші тиждень не залишайте дитину на довгий час. Поступово привчайте до садочка.
• Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку.
• Створіть спокійний,безконфліктний клімат для дитини у сім”ї.
• Повідомте педагога про індивідуальні особливості вашого малюка(як засинає, що любить їсти, які продукти харчування викликають алергію).
• Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини з раннього віку, привчайте до ситуації, в яких  треба змінювати форми поведінки (відвідуйте ігрові майданчики, магазини, місця загального користування, запрошуйте та відвідуйте гостей).
• Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування.(самостійно вдягатися, їсти, сідати на горщик).
• Вдома дотримуйтесь режиму, як у садочку.
• Важливо навчати маля гратися, спілкуватися.
• Не залякуйте садочком дитину. (не будеш слухатись, відведу в садок).
• Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути в садочку. Обговоріть, до кого в цьому випадку треба звернутися.
• Приділяйте увагу дитині вдома, на прогулянках. Намагайтеся самі бути спокійними і стриманим під час розлучення з дитиною. Дитина відчуває тривогу матусі, починає сама боятися.
• Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай до садочку спробує відвісти бабуся, тато.
• Приймайте почуття дитини. Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не намагайтеся зразу ж переконати, що ці почуття марні. Прости прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати, скажіть що ви теж сумували, любите її.

Знецінення – вид психологічного насилля.

Звичка знецінювати настільки зріднилася з усіма нами, що вже давно є частиною нашої культури. Визнавати себе, дати відчути свою значимість, позитивно оцінювати свої дії нам не притаманне. «Нема за що» говоримо ми у відповідь на подяку за надану допомогу. Неначе наші старання, витрачений час, сили, нічого не варті.

Відповідно ми один одного так само не готові підтримати. У спробі почути інших ми часто видаємо порцію зневаги і впевнені, що допомогли.  Замість «Мені шкода, що так сталося». Ми говоримо : «Скажи спасибі, що гірше не було». Замість « я готова підтримати тебе, допоможу », ми чуємо «не засмучуйся, теж мені проблему знайшла».

Подібні фрази настільки увійшли в нашу мову, що навіть не замислюємося наскільки жорстоко ми чинимо один з одним. Знецінюючи емоції, переживання інших, відмовляємо іноді найближчим і дорогим людям в підтримці і співпереживанні, применшуємо їх проблеми, підриваємо самооцінку, руйнуємо . За великим рахунком, ми вдаємося до емоційного насильства.

«Мамо, я сама зможу.», - головна фраза трирічної дитини. А у відповідь: «Що ти там можеш, ти ще дитина мала». Малюк плаче і каже, що загубив улюблену іграшку. У відповідь чує: « Не плач, я куплю нову».  Як почувається дитина, коли її почуття знецінюються батьками:

• мене не розуміють,
• я не маю права на (негативні) емоції,
• зі мною щось не так,
• мої почуття не важливі.

Знецінення – вид психологічного насилля, що порушує розвиток базової безпеки у дитини, та не враховує іі почуттів. У дорослому житті такі люди мають складнощі:

• важко відрізняють хороше від поганого,
• важко відстоюють власну думку,
• занижена самооцінка,
• «звичка» терпіти та не звертатися за допомогою,
• Психосоматичні захворювання.

Почуття , які переживає дитина справжнісінькі. Це дорослим проблема може здаватися не значною, а для малюка це важливо. Навчиться приймати почуття дитини. Добре, якщо самі не соромитесь проявляти їх. Кожен має право відчувати так, як він хоче. І якщо батьки знецінюють почуття дитини, вони залишають її сам на сам зі своєю бідою.

Любіть дітей безумовно, будьте поряд.

Мовні ігри по дорозі в дитячий садок.

Проблема мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку на сьогоднішній день дуже актуальна. Словниковий запас знижений. Мовні ігри сприяють не тільки розвитку мовлення, але розвитку уяви, мислення, пам’яті, уваги. Мовні ігри сприяють  розвитку комунікативних навичок та впевненості дитини, тож дорога  до садочка може бути цікавою і пізнавальною.

• Гра «Склади речення зі словом (сніг, яблуко, дерево…»;
• Гра «Будь уважним». Завдання описати предмети, які бачили по дорозі до садочка;
• Гра « Один - багато». Стілець – стільці, лікар – лікарі, людина – люди;
• Гра «Яка, який, яке?»  Білка – руда, спритна, маленька, красива;
• Гра «Що буває зеленим? (огірок, крокодил, листок, ялинка, яблуко)» ;
• Гра «Доберіть слово на звук  «Л»;
• Гра «Закінч речення» Цукор солодкий, а перець гіркий. Влітку листя зелене, а восени ... Дорога широка, а стежка … Сніг холодний, а чай горячий.
• Гра «Я знаю п’ять імен (назв квітів, кольорів)  ».
• Гра «Асоціації». Називайте дитині предмет, а вона придумує асоціації, які у неї виникли з цим предметом. Наприклад: стакан – скло, зайчик – морквина, книга – казка.
• Загадуємо слово. Малюк загадує будь-яке слово. Мама за допомогою навідних запитань намагається дізнатися – що це. Наприклад: воно їстівне? Солодке чи кисле? Його любить  їсти зайчик?

Як батькам замінити токсичні фрази

Займи себе чимось, не заважай мені.

ЯК ЗАМІНИТИ:

Я втомилась і хочу трохи відпочити. Пограймося за півгодини.

Якщо батьки зайняті, потрібно пояснити, чому зараз мама чи тато не може зробити те, про що просять. Не говорити «відчепись», а пояснити ситуацію, запропонувати альтернативний варіант і обов’язково виконати обіцянку. Наприклад: «Ти зараз придумай гру, а я за півгодини приєднаюсь». Батьки втрачають авторитет, якщо їхні слова не збігаються з діями.

Не плач, ти вже дорослий!

ЯК ЗАМІНИТИ:

Розкажи мені, що сталось і чому ти плачеш. Я можу допомогти?

Плач – це такий соціальний сигнал тривоги, що «мені потрібна допомога». Ігнорувати або забороняти плакати дитині не можна. Як і не варто говорити їй, що вона доросла: це неправда – дорослі ж плачуть.

Чому ти не такий хороший, як (хтось)

ЯК ЗАМІНИТИ:

Ти вже багато вмієш, але багато чого можеш навчитися – не зупиняйся.

Дитину можна порівнювати лише із її минулими успіхами. Наприклад: «Вчора ти так добре поводився, а сьогодні – ні. Я засмучена». Фраза «Чому ти не такий» – це приниження гідності. Ці слова не дозволяють дитині рости та закріплять у її свідомості, що вона справді не така, як інші

Мене не хвилює, що ти хочеш. Роби те, що кажу

ЯК ЗАМІНИТИ:

Я розумію, що ти не хочеш цього робити. Але для мене дуже важливо, щоб ти це виконав, тому що...

Розглянемо ситуацію, коли дитина відмовляється приймати ліки. Як можна коректно змусити дитину це зробити: «Мені важливо, що ти хочеш, але я також хочу, щоб ти був здоровий. Тому нам доведеться зробити те, що сказав лікар. Розумію, наскільки для тебе це неприємно, домовмося про компенсацію. Наприклад, подивимось разом фільм опісля».

Як же ти мені набрид

ЯК ЗАМІНИТИ:

У мене зараз немає сил на спілкування із тобою, потрібно відпочити

Ця фраза принизлива для дитини і означає, що батьки не сприймають її повністю. Повністю набриднути дитина не може, дратує лише якась певна її дія, про яку варто говорити. Наприклад: «Я втомилась від того, що ти постійно робиш це неправильно», але без зайвої агресії та докорів.

Ми усе для тебе робимо, а ти невдячний!

ЯК ЗАМІНИТИ:

Я хотіла тебе потішити, і мені сумно, що це не вдалось. Що я можу зробити для тебе?

Дитину, частково, потрібно навчити бути вдячною. Для цього батьки мають дякувати та поважати одне одного. Тоді дитина бачить, як це потрібно робити, і буде повторювати. Неможливо навчити малюка дякувати та цінувати щось, якщо у сім’ї цього не принято робити.

У тебе нічого не вийде

ЯК ЗАМІНИТИ:

Спробуймо ще раз! Ти обов'язково зрозумієш, як це зробити

Такі діти не вміють ставити собі мету та досягати її, бо у їхній свідомості це приречено на невдачу. Вони не бачать майбутнього і тому дуже часто бояться рухатись уперед.

ЩО ВАРТО ГОВОРИТИ ДИТИНІ

1. Я люблю тебе просто тому, що ти є.
2. Я люблю тебе, навіть коли ти злишся (сумуєш)
3. Я вірю, що у тебе все вдасться. Спробуй ще.